Прямий ефір

Роботу місцевого радіомовлення відновили, хоч і в іному юридичному статусі — практично по рукам і ногам зв’язали журналістів — по-перше, створили нову комунальну організацію з одним засновником: районною радою. але лишили тільки 1,5 ставки — редактора і бухгалтера. одну людину звільнено, журналіста з 10 річним стажем журналіста. Як би там не було, але тиск на журналістів продовжується. Як і продовжується тотальне знищеннясвободи слова в Україні. Людину, що зробила заяву на сайт «Тарасова правда» звільнили: про шо тут мова, про яку правду, про яку свободу слова!
Давно пора!!! Журналістську братію стріляють, б’ють, нівечать дорогу техніку, звільняють з роботи… і поряд із цими фактами кричать про свободу слова? Та немає цього і не буде ніколи. Правда ще ніколи не була першою. Жаль, що журналісти і до цих пір не можуть звільнитися від засновників… бо не мають достатньо грошей для видання газети, власного незалежного ефіру!
Історія, що трапилася у Шевченківському райуправлінні міліції, шокувала усіх. Скільки б не говорили про те, що у міліції наводиться порядок, все це залишається порожніми деклараціями, доки винні у знущаннях і вбивствах громадян не нестимуть покарання згідно з законом.
І це – наша принципова позиція, оприлюднена Спілкою не один раз.
Тепер – щодо конкретної ситуації. Відреагували на неї оперативно і гостро – засоби масової інформації, журналісти, серед яких чимало членів Спілки. Сама ж НСЖУ, згідно з Законом України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» може виступати на захист членів творчої спілки.
Як відомо, членів НСЖУ серед учасників акції студентів не було – тому, ми й не могли брати у ній участі. Що ж до того, що журналістів розштовхували – міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов відразу дав команду розібратися у всіх обставинах справи.

Голова НСЖУ Ігор Лубченко
Насправді не зовсім просто збирати представників різних, конкуруючих на ринку видань під одним дахом та залучати їх до роботи над спільними проектами. Сподіваюся, що це не останній наш продукт.
Браво!
Перпекладання з больної голови на здорову — кредо поштовиків. Та й взагалі, навіщо їм газети, краще торгувати всяким барахло на кшталт мила та тазиків
В домах, в деревьях, в улицах — непременно.
Во всем том, что осталось в наследство из 19 — начала 20 века.
На днях мой сын (а он живет в Харькове) вернулся из Одессы. По его словам, сегодняшняя Одесса не похожа на большинство неприкаянных украинских городов — в ней есть очевидный шарм и некий позитивный дух. Так ли это, с точки зрения непростого местного жителя?
Спасиибо !)
Поздравляю! Действительно, красивое приложение сил
Підтримую.
Війна, яким би пафосом і гаслами її не обмальовували, є злом.
А ті, хто її розв'язує скоює злочини проти людства. Адже ані Молотов-Рібентроп, ані Сталін-Гітлер, в окопах не сиділи і в атаки не ходили.
Але скільки людей по обидва боки фронту загинули…
дойдет до того, что разносить (развозить) газету будут журналисты. Все ближе к читателям...:)
Подборка фактов печальна. Но здесь речь идет преимущественно о Центре, который успел попробовать Свободу на вкус. В Провинции же этой свободы по большому счету никогда и не было. Журналистам, работающим в условиях маленького городка и до сих пор редко удавалось получать нужную информацию и писать тексты, не включая самоцензуру.
Факт
Вспомнилась старая песня Вячеслава Бутусова
«Если ты пьешь с ворами — Опасайся за свой кошелек.
Если ты ходишь по грязной дороге, то не сможешь не выпачкать ног...»
Сколько стоит?
Ежели так пойдет дальше, то тов. Михалков востребует плату за всякое исполнение гимна эн той той страны (не путатать с укр. «гімна»).
Влучно в тему…
Цікава інформація. Дякую
Конкурс продовжено до 20 березня цього року…
←  сюди    туди  →
1 2 3 4 5

Актуальне ↓