Блог им. Hanna →  Записки подорожнього. Ласкава затишна країна, в яку хочеться повертатися

Рух – це життя, а приємна подорож – подвійна насолода. Той, хто довго не засиджується вдома, завдячуючи своїй мобільності, знає і відчуває більше.

Не раз казала, що і своя країна відома нам епізодично, а що вже говорити про географічну карту світу, ба, хоча б Європи. І навіть регулярно слідкуючи за новинами (цікавлячись світом в теорії), справжнє уявлення про ту чи іншу територію складаєш лише побачивши її на власні очі, поспілкувавшись з людьми, заснувши і прокинувшись під їхнім небом.
Зараз мова про Хорватію, вірніше про Середню Далмацію, береги якої купаються в Адріатичному морі. Місцеві жителі не заперечують своєї причетності (в минулому) до піратського промислу. Тутешні чоловіки високі і стрункі, а жінки, як і колись виготовляють домашні сири з овечого і козиного молока. Хорватія – унікальна країна хоча б тому, що має 1248 островів: великих і малих, посіяних вздовж узбережжя, як насіння.
Існує притча. Нібито Бог, коли наділяв народи землею, ненароком забув про хорватів. Ті прийшли до Всевишнього з жалем:
— Як же так, Господи, а ми?
На що Господь відповів:
— Ну добре, беріть те, що для себе беріг.
Сьогодні Хорватія – рай для туристів, сюди їх приїздить стільки, що нам в Україні і не снилося: чехи, німці, французи, японці, корейці… Не рідкі гості і вітчизняні любителі пляжного відпочинку.
А почалося все не так давно, з 60-70 років минулого століття. Сезон відкрила соціалістична Югославія до складу якої входила Хорватія. Після розпаду Югославії та Балканської війни 1991-1995 років, хорвати управляють своєю, добряче обстріляною сербами землею, самі.
Держава взялася за туристичний бізнес як за пріоритетний для республіки: будуються швидкісні дороги, що з’єднують місця відпочинку з об’єктами транспортного сполучення і пам’ятками історії і культури; заборонено забудову вздовж моря, вкладаються значні кошти в утилізацію побутового сміття і стічних вод. Результати такої політики як для нас, українців, вражаючі: чиста питна вода з-під крана, екологічно чисті продукти місцевого виробництва, жодного сміття будь де, хорвати буквально вклоняються кожному туристові і ти не відчуваєш при цьому аніякої фальші.
Моя подорож до Хорватії була нетривалою, всього вісім днів, але цього достатньо, аби задатися питанням: чому ми не такі? За великим рахунком у нас є все, що і в хорватів, ба, навіть більше: і гори, і унікальні ріки, і заповідні степи і стрімкі водоспади, матеріальна історія у замках і палацах, а морів, так тих узагалі — два.
Тільки про це ніхто в світі не знає, а наші розпорядники народного добра не вміють його ні зберегти, ні розумно продати.

Відпочинок для дітей і пенсіонерів «Lite»
Звужую загальні фрази до більш вузьких. Місце перебування: селище Брела.
«Брела — курорт з найчистішими пляжами і морем. Він знаходиться в Середній Далмації, в регіоні Макарска Рив’єра. Це ланцюг селищ, розташованих в околицях міста Макарска. Брела, зокрема, знаходиться біля підніжжя знаменитої хорватської гори Біоково» — лаконічно інформує нас туристичний довідник.
Коли втрапляєш на місце, розумієш, що тут дійсно сказати нічого, тут домінують почуття і нюанси. Уявіть собі лагідне тепле море (+27 у вересні), що само тримає на спокійному плесі найгіршого пловця. Вода прозора, немов сльоза щасливої дитини. І сосни! Тутешнє повітря напоєне пахощами хвої, а зелені віти схиляються аж до самісінької води. На березі так тихо і затишно, що час зупиняється. Простір всотує тебе і ти потрапляєш у паралельний світ, в якому крім насолоди, немає нічого. Жодних подразників. Десь із-за сосен щогодини чути дзвони древньої кам’яної церкви.
Відпочивальники – переважно літні люди й молоді батьки з малими дітьми. Трапляються немовлята місяців трьох від народження. Пенсіонери, частіше з Німеччини, дивують своєю енергійністю. Навіть інвалідний візок і 85 років за плечима для них не причина, аби відмовлятися від повноцінного життя. Споглядаючи за тим, як засмагають на сонечку старенькі, як вони модно вбираються і в яких зачісках приходять до ресторану на вечерю, починаєш поважати їхню старість зовсім не тому, що це морально. На думку спадає інше: а що в цей час роблять наші бабусі в українських містах і селах? чим зайняті дідусі? щось їх не видно на курортах. Ось так наочно можна проілюструвати відмінності у підходах різних держав до своїх громадян. Виходить, наші старенькі не заслужили за свій трудовий вік адекватної поваги. Не епізодичної, наприклад, з нагоди Дня людей похилого віку, а щоденної, у грошовому вимірі, щоб так само як і німці могли вони подорожувати світом на радість собі.

Без пахлави медової
Чим відрізняється Далмація від нашого Криму? На перший погляд, нічим. Той же Крим, тільки чисто. Але то лише на перший погляд. Головна і основоположна відмінність – хорватські пляжі знаходяться у муніципальній власності, що гарантує вільний безоплатний доступ до моря будь-кому і у будь-який час. Ви не знайдете тут жодного паркану, хвіртки чи амбразури, якими затиканий увесь південний берег Криму.
Море — прозоре, смужка пляжу, пішохідна доріжка, що тягнеться на кілометри, а вище – готелі, апартаменти, кафе і так далі…
Над водою ви не побачите жодних ганделиків, а звідси — тиша і порядок.
На пляжі, замість чисельних торгівців пахлавою медовою, рапанами, мідіями, холодним пивом, пиріжками та іншими наїдками – єдиний акуратно вбраний хлопець з велетенським сомбреро на голові. Він кількома мовами пропонує відпочивальникам варену кукурудзу за 13 кун качанчик, приказуючи для більшої переконливості: «ням-ням». Дехто купує. Кукурудза справді дуже смачна. Ще берегом носять серветки і скатертини. Засмаглі дами проходять щільно, але виключно зранку. Решту дня їх не видно. Смаглявки рекламують свій товар настирливо, але без нахабства: «Мадам, красиво! Дорого не будет!» За вишивану скатертину правлять 800 кун, з рештою віддають на третину дешевше. Проте охочих купувати небагато. Туристи на пляжах вільні від усіляких думок, у тому числі й про місцевий hand made.
Назва місцевої валюти: Хорватська Куна, розмінна монета — Ліпа. 100 кун — приблизно 86 грн. А це означає, що місцевими цінами українського туриста не здивуєш.
10 вересня температура повітря на узбережжі +30 градусів, температура води — +26. Людей – помірно. Навколо звуки різномов’я, проте переважає німецька. Слов'янин, навіть якщо він не розуміється на іноземних мовах не відчує тут мовного дискомфорту. Персонал у готелях говорить як мінімум чотирма мовами, та й сама хорватська є дуже спорідненою з українською.
Відпочивальники вдягають пляжні тапочки, в яких засмагають і плавають. Вважається, аби захиститися від ушкоджень – гострого каміння та морських їжаків. Проте на пляжах Брели така пересторога здалася мені надмірною. Їжаки не чисельні, сидять глибоко на дні, а берег – дрібна, гладенька майже біла галька.
Сніданок у готелі з 7 до 10. Їж – не хочу. Персонал говорить, як я чула, німецькою, англійською, російською. Меню цими ж мовами + хорватською. Проте лише російською мовою засторога на видному місці: «Продукты из ресторана выносить нельзя».
Сніданки в готелі, як і вечері, настільки якісні й різноманітні, що про обід протягом дня ніхто й не згадує. Залишитися голодним тут неможливо. Навпаки. Ви відкриєте в собі надзвичайні здібності – під свіже морське повітря вминати за столом неймовірну кількість овочів, риби, фруктів, сирів, супів (всього не перелічити).
Тамтешні кафе звуться Konoba і пропонують відвідувачам багато чого. Наприклад рибні блюда на 2-х персон на узбережжі коштують 300 кун. Але якщо ти вже попоїв у готелі, до коноби підеш хіба що випити. Місцеве пиво, наприклад Karlovacko, може коштувати до 20 кун за 0,5 л, а в селищі, подалі від пляжу — 8-10 кун.
Ще одна відмінність від Криму полягає в тому, що з узбережжя Адріатики просто так ви нікуди не поїдете. Очевидно, що держава подбала, аби кожен її громадянин на своєму робочому місці мав від туриста певну копійчину. Тому у пріоритеті – купівля екскурсій, а вони не дешеві. Обійти ж організовану складову туристичного бізнесу нелегко.
13 вересня намагаємося виїхати до містечка Макарська, що від місця нашого розташування всього за 10 кілометрів. Довго шукаємо автобусну зупинку, питаємося місцевих, зрештою знаходимо. На зупинці висить розклад руху. Проте автобусів – жодного. Ні о 10.00, ні о 10.20, як зазначено у розкладі, автобусне приїхав. Разом з нами не розуміють, що відбувається двоє російських туристів. Кажуть, у Макарска вже були, але в обидва кінці добиралися з великими проблемами. Розповідають: «У Макарска є автовокзал, купили там квиток до Башка Вода на 14,30, а виїхали лише о 15.30. Автобуси їздять. Як самі захочуть».
Чекаємо. Купили сонцезахисні окуляри за 50 кун, на яких англійською написано: «Вироблено у Китаї. Тільки для Європи».
За годину терпець увірвався і ми пішли з тої зупинки геть. Наші наступні екскурсії були виключно організованим, бо дуже шкода втрачати дорогоцінний, швидкоплинний час курортника.

«Хорвати задоволені тим, що живуть у Хорватії,» — так відповідає на моє питання гід Олена, українка, що вийшла заміж за хорвата. Це я питаю про рівень життя в країні. Середня заробітна плата – 5 тисяч кун, але бензин коштує 2 долара за літр. Опалення в будинках немає. Люди гріються сонцем, в надмірну спеку захищають домівки, закриваючи вікна віконницями. Олена каже, що місцеві так звикли зачиняти вікна, що навіть узимку роблять те саме.
Впроваджують відновлювальні види енергії, використовують енергію вітру. Проте вітряки коштують уп’ятеро дорожче, ніж газ. У Хорватії ці програми субсидує Німеччина.
Як для мене дивиною видалося те, що в Хорватії люди вільно мешкають у пам’ятках історії архітектури, як у звичайних помешканнях. За часів соціалізму Югославії вдалося зберегти приватну власність. І те, що належало родинам з давніх часів, належить нащадкам і зараз. Натовпи туристів і випрана білизна, вивішена господинею за вікно поряд з рештками палацу імператора Діоклітіана — звична і буденна річ. Люди буквально живуть у музеях римської культури і середньовіччя, кожного дня ходять віковою кам’яною бруківкою на роботу. Тільки під’їхати жодним транспортом до своїх квартир не можуть, і жодного ремонту без дозволу держави теж зробити не можуть.
На сувеніри туристи розбирають вироби з каменю острова Брач, що приносить удачу в коханні (ним облицьований Білий Дім у Вашингтоні), магніти з зображенням символу Хорватії усміхненого віслюка, пляжні рушники з картою країни, домашнє оливкове масло та сир.
Селянка з острова Брач, що торгує сиром, допитується звідки ми, а дізнавшись, дивує фразою: «Йо, наші милі українці!»
На дрібних грошах тут зображені птахи, ведмеді, риби – ласкава затишна країна, де під кронами сосен у публічних місцях гуляють білки, а в національному парку в прозорих зеленкуватих водах річки Крка заледве вміщаються ситі, нелякані форелі.
Написав
13.03.2012 в 20:23
0


Вставка зображення
Файл:
Посилання:
Вирівнювання:
Опис:

Тільки зареєстровані і авторизовані користувачі можуть залишати коментарі. Авторизуйтеся, будь ласка, або зарегистрируйтесь, якщо не зареєстровані.

Актуальне ↓