Блог им. Hanna →  «Без перемоги не виходити!»

Бувають різні міста: зручні для життя і не дуже. А бувають міста музеї. Як от Львів, наприклад.

Я не збираюся переписувати путівники по місту Лева, наводити приклади архітектурних пам’яток і музеїв – їх безліч. Старе місто має свій дух, харизму, має вранішній і вечірній настрої. Тут все для туристів. Тут навіть міський голова ходить на роботу пішки і зупиняється на прохання гідів аби поговорити з приїжджими туристами. Врешті решт місто заточене під туристів. Можна знайти кнайпу, ресторацію чи кафе на будь-який смак, а можна просто присісти на котрусь із лавочок у середмісті і сидіти безкінечно довго. Дивитися навсебіч, роздивлятися панораму і деталі забудови, кожної миті помічаючи щось нове. Між іншим, немало тих зручних лавочок подарувало Львову однойменне місцеве пиво (до речі смачне). Сидячі на котрійсь із них, подумалося: Охтирка і Львів мають дуже мало спільних рис, їх майже немає. Хіба що… в Охтирці теж є броварня, що варить пиво під іменем свого міста. Цим і втішимося, бо лавочки за великим рахунком в Охтирці ставити ніде.
Коли ти приїхав до Львова, але обмежений у часі, варто вдовольнитися оглядовою екскурсією старим містом. При цьому завважте, що у Львові заведено прокидатися дещо пізніше, ніж в Охтирці. Тому, якщо ви вийдете у місто о 9-й, то уникнете тисняви навколо історичних пам’яток. А головне, вам вдасться без черги потрапити до унікального закладу громадського харчування «Криївка», де ви зможете не тільки дуже смачно попоїсти за помірну ціну, але й отримати добрячу порцію гарного настрою. У мене і моєї компанії животики від сміху боліли ще з півдня по тому, як за нами зачинили двері згаданого закладу.
Творці цього концептуального ресторану визначили для нього таку місію: «Творити унікальний простір позитивних емоцій і вражень, робити себе, місто та країну кращими». І треба визнати, у хлопців це добре виходить.
Криївка чи схрон – по-нашому землянка в лісі. У криївках жили і воювали вояки ОУН УПА. Отже концепція ресторану «Криївка» зрозуміла. Батьки ідеї досягли у її розробці та втіленні максимального успіху, бо навіть знаючи зарані, де ту «Криївку слід шукати і що говорити, аби тебе пустили всередину, ми дещо розгубилися і зам’ялися. Адреси ж бо заклад немає: десь на площі Ринок і все. Та й пароль (Слава Україні!) з голови вилетів у найвідповідальніший момент. Коротше, ми спалилися перед вартою з кулеметом, проте були помилувані… не надовго. Виявилося, що серед нас є москаль!!! Москалів тут стріляють з револьвера, правда холостими патронами. Але цього достатньо, аби насміятися й наверещатися вдосталь. Дядько ж бо, той що озброєний і стріляє у підлогу, знає такі смішні і влучні приказки, що як не намагайся, не запам’ятаєш по ходу, а от реготати будеш довго і з задоволенням.
У криївці, де на стінах висять концептуальні тексти, а по кутках стоять раритети часів війни, на вході до кожного залу питають пароль: Слава Україні! Героям слава! Хлопці й дівчата, що обслуговують відвідувачів меткі на язик: „Полегше з москальською мовою, для вас столик під гілякою!“ І столик такий справді є, а коло нього напис, що пояснює потенційне призначення дерев’яки з мотузкою. Маркіян, що приніс нам ПІВМЕТРА КОВБАСИ (саме так написано у меню) назвав це блюдо „мрією кожної жінки“.
Поки ми їли й пили, до залів періодично заходили екскурсії, народ фотографувався – напинав на плечі шинелі, брав до рук автомата. Але на мою особисту думку, то дурне діло — приходити до „Криївки“ тільки задля фото напам’ять. Такої грибної юшечки як там, ні до того, ні після, ми не куштували. Тут вона зветься „юшка грибова Карпатського Єгерства“, а в меню про неї написано таке: „… з 1946 року замість самогонки до юшки додають сметану“.
Тамтешнє меню, або стравоспис – унікальне явище, його можна купувати і читати вдома як пізнавально-розважальну літературу. Свиняча буженина називається „Жорік, хенде хох“, серед рибних страв ви знайдете „москаликів карасевидних“, а на десерт можете спробувати „цнотливу розвідницю“. Не відстають і коктейлі. Тут є з чого вибирати: „Хто вимкнув світло?“, „За упокой Марксизму, Потужний Бац по голові. Нашій компанії за порадою Маркіяна, подавали медовуху і хренівку, під загальною назвою п’янкі трунки.
Кажу ж їхнє меню можна читати на ніч, аби добре спалося. Не дарма ж в самому меню вказано: відтворення карається НЕГАЙНИМ ЗНИЩЕННЯМ.
Слід іще додати, що страви тут подають в антуражних бляшанках, по залу посівають стріляними гільзами, а нас ще й водою кропили, бо саме був другий день по Великодню – обливаний понеділок.
Отже, наразі Криївка — це унікальне місце у Львові, де весело і смачно, а з фото на стіні на тебе дивляться молоді зухвалі хлопці з автоматами у руках і очима, що ховають за усмішкою смуток. Саме про такі фото і про все, що залишилося свого часу за об’єктивами фотографів, написала Оксана Забужко у своєму Музеї покинутих секретів. Дуже грубезна й змістовна книжка — її важко читати. Але ж, не полінуйтеся, візьміть і прочитайте. І після того ви вже ніколи не будете ображатися на перестороги від українських повстанців з криївки, як то: Матюки перетворюють тебе на москаля! Не будь москалем!. Кажуть, що дехто таки ображається… Особливо ті, хто не розуміють Україну як окрему від Росії державу і нічого не знають про історію Галичини. На одному з форумів прочитала негативний відгук (з тими ж таки матюками), викликаний наявністю у меню кошерного сала по-гайдамацьки.
Тож будьте допитливими, панове, і майте почуття гумору!
Написав
13.03.2012 в 20:16
0


Вставка зображення
Файл:
Посилання:
Вирівнювання:
Опис:

Тільки зареєстровані і авторизовані користувачі можуть залишати коментарі. Авторизуйтеся, будь ласка, або зарегистрируйтесь, якщо не зареєстровані.

Актуальне ↓